Главная > Коллективный разум > Истоки московского рабства и деспотии.

Истоки московского рабства и деспотии.


29-03-2018, 15:33. Разместил: katsman
Щирого весняного шабату, шановне жидобандерське товариство!
Хоча весна відчувається дуже слабо)))) Та це не є поважною причиною
припиняти, та, ба, навіть, призупиняти наукові діяльність у царині такої
важливої галузі, як кацапознавство. Тому продовжимо штудіювати
"Московство" Павла Штепи, зокрема розділ "Рабство і деспотія москвина".
 
  Парочка епіграфів до розділу:
 
Найпокірніше просимо Вашу Величність правити нами самодержавно.
 Московські аристократи 1730 р.

Добровільне рабство створює
більшу тиранію, ніж тирани
можуть створити насильством.
                                                                                                                     Г.
Мірабо

 Сия сарынь ничем, кроме
жесточи унята быть не может.
  Петро І
 
 
 
Пан Павло пише:
"У пралісі є безліч небезпек людині. За деревами далеко не видко, і не
може людина передбачити: звідки і коли впаде на неї нещастя. Це породжує у
лісовика не лише підозрілість, а й відчуття безпорадності, що природно
обертається на боягузтво. Москвин особисто – великий боягуз, що засвідчить
кожний офіцер, що командував московськими вояками. Він нападає лише тоді,
коли чує за своїми плечами силу свого гурту, організації, війська,
держави. Опинившись сам-на-сам чи побачивши, що його гурт слабший за
ворога, впадає в паніку. У спогадах очевидців та учасників війн 1917 і
1941 років знайдете багато фактів великого страху енкаведистів, коли
падала чи захиталася їхня влада. Потрапивши в полон до українських
повстанців (УПА), плакали, благали дарувати їм життя, ганебно, гидко було
дивитися на них. Начальник НКВД, що вигубив мільйони людей, що постріляв
тисячі в’язнів власноручно – М. Єжов лежав у ліжку кілька днів хворим
після невдалого замаху на його життя, хоч той замах не зачепив жодної його
волосинки."
  Так само й Члєнолікій тупо бздить найменших проявів його безмежній
владі. Прикладів безліч, один з них-сумна нещодавня річниця вбивства
Бориса Нємцова-смливої людини й великого друга України. Коли нечисленні
люди зробили траурний комплекс на місці його загибелі, а влада
спеціально звеліла пропелерами  гвинтокрилів здувати його портрети, а
"комунальникам" миитєво прибирати квіти й вінки....
 
 

Далі.
"Стадний інстинкт самозбереження підказував шукати безпеки й охорони в
гурті. Так зродилася у москвина ідея: „человек – ничто, а общество – все",
„На миру и смерть красна", „Ломи стеной, иль мало нас", „Нас – тьмы, и
тьмы, и тьмы, попробуйте сразитесь с нами!" (О. Блок). Безпорадність,
почуття меншвартості, боягузтво, кріпацтво, рабський побут, деспотична
влада в родині, безапеляційна влада общини, деспотія уряду – все це
виплекало і за багато поколінь зміцнило стадність москвина. Чужинці –
мандрівники по Московщині у XV–XX ст. свідчать, що особистість
(індивідуальність) – незнана річ москвинові. П. Чаадаєв пише, що йому
боляче порівнювати московські обличчя з європейськими: боляче вражала
безвиразність московських облич. „У Московщині ніколи не існувала особиста
воля, особиста ініціатива, особиста діяльність, бо особистість закували
москвини в кайдани. Москвини гуртом, отарою, ордою боронилися від ворогів
і загарбували чужі землі. У московській історії бачимо мовчазне, стихійне,
гуртове рушення безликого загалу, що не зважає на жодні жертви: свої і
чужі"116. Понад сто років тому проф. М. Погодін (1800–1875) виклав
московський ідеал держави і суспільного ладу: держава – це одна
всеохоплююча (тоталітарна) єдність. Всі сили нації – матеріальні і духовні
– є частинами державної машини, пристосовані, готові до найвищої мети (а
нею є панування Московщини в усьому світі, як він писав деінде). Всією
цією машиною (державою) керує лише одна рука – рука всевладного царя. Він
може єдиним порухом пальця спрямувати ту машину в будь-якому напрямі. Така
держава, натхнена почуттям та ідеєю (месіанізмом за його ж словами) та
зцементована ЄДИНОМИСЛЕННЯМ буде непереможна, буде провідником усього
світу. М. Погодін був монархістом, назадником. А що думали поступовці,
ліберали? Вони казали 1839 року французові те саме, що й М. Погодін117.
Серед москвинів були й прихильники європеізації т. зв. „западники". Один з
них М. Огарьов пише: „Ми не можемо дозволити різниці поглядів, бо вони є
не власністю особи, а громади". Інший писав: „За соціалістичного ладу всі
люди будуть однакові, не матимуть жодних особистих рис, бо існує лише одна
безстороння міра вартостей"118. Суто московська „логіка". В СРСР вона
називається „партійна лінія". Московські монархісти хоч і мріяли про
„единомыслие", але ще не запроваджували його такою жахливою ціною.
Запаморочена політичними перемогами московська голота вже не боїться
нікого і пише: „Ми однаково думаємо про всі справи нашого життя і тому
говоримо однаково кожному з нас зрозумілою мовою. У нас нема і бути не
може непорозуміння. Ця наша однодумність є нашою найбільшою і непереможною
силою і вирішальною перевагою над іншим світом, який розбитий власне
браком однодумності"119."
Й що зараз?))))) "Ми-вялікая держава! (слово , правда, українське))))
Пусть полстрани в жопе, зато нас все баятся".
Продовжимо.
"Московський філософ стверджує: „Велика московська держава, з її
деспотичною владою, створилася не лише зусиллями її правителів, але також
і підтримкою всього московського народу, що інстинктивно боявся
безладу"124, а соціаліст підтверджує: „Ми, москвини, в особі свого царя
бачимо велич і єдність нашої імперії"125. Щоб зміцнити свою владу, Іван ІV
розіграв комедію, ніби хоче зректися трону. Перелякані москвини стояли
вдень і вночі на кремлівській площі з плачем, благаючи свого ката „не
осиротить" їх. Після того Іван міг спокійно катувати їх досхочу, не
боючись протесту.
Таке самісіньке видовище повторилося на тій площі 400 років пізніше. Коли
сконав Й. Сталін, стояли цілодобово тисячі москвинів. Чужинецькі очевидці
свідчать, що на обличчях були великий сум, тривога, розпука і сльози.
Старі люди молилися і хрестилися, благаючи „не осиротить" їх. І це
підтверджуе московський письменник: „Відразу ж настала в душі порожнеча.
Хотілося сісти і, звернувши обличчя до неба, завити так, як виють
безпритульні пси. Ні, не хочу я волі. Я хочу і потребую володаря"126. І
далі: „Смерть Й. Сталіна завдала нашій релігійно-естетичній системі
непоправної втрати, шкоди. І відродження культу В. Леніна тої утрати не
зрівноважить. В. Ленін надто подібний до звичайної людини: малий зріст,
лисий, цивільний. А Й. Сталін був загадковий, всемогутній, що бачив все і
всіх. Щоб стати богом йому лише одного бракувало – безсмертя. О, якби ми
були мудрішими, то були б оточили його смерть чудесами. Треба було
проголосити по радіо, що він не вмер, а вознісся живим на небо і поглядає
звідти на нас. Його нетлінні мощі зцілювали б паралітиків і шалених. А ми
дурні, скомпрометувавши „культ особи", самі висадили у повітря саму основу
сили нашої нації"127. Так глузував з москвинів А. Синявський. А
сімоновський генерал Сєрпілін (його Сталін заслав на каторгу) каже:
„Навіть ті, хто ненавидів Сталіна, віддали б своє життя, щоб його
врятувати від смерті. Віддали б, бо ми всі знали, що його смерть буде
величезним нещастям Московщини"128
Як не згадати придуркувату ватницю в Криму, що несамовито верещала
"Путіііін-прєзідєнт міра!!!! Урааааа!!!"))))))). В зоопарці не так
цікаво))))
Читаємо наступне.
"По смерті Петра ІІ москвини запросили 1730 р. на московський трон
герцогиню Анну Курляндську. Канцлер В. Голіцин (білий крук у Московщині –
за виразом історика В. Ключевського) був прихильником Петрових змін (він
походив зі старого роду київських князів, себто був українцем з
походження) і поставив Анні передумовою до обрання на трон, вісім обмежень
царської влади на користь Сенату. Обмеження були такі малі, що вихована в
Європі Анна охоче погодилася і обмеження підписала. Та коли Анна приїхала
до Москви коронуватися, до неї прийшло велике посольство сенаторів,
генералів, дворян, єпископів, подало чолобитну з 150 підписами, у якій
„всепокорнейшие рабы всепокорнейше просят всемилостивейше принять
самодержавие своих славных, достойных предков, а нею подписанные пункты
уничтожить". Анна на очах посольства подерла на шматки підписані нею
обмеження царської влади. Так скінчилася 10-денна конституційна московська
монархія ХVІІІ ст.129. Доречно тут пригадати, що за 20 років раніше (1710)
українська шляхта склала, а Гетьман Пилип Орлик підписав і проголосив
Конституцію Української Держави (Pacta et Constitutiones legum
libertatumqe Exercitus Zaporoviensis). За нею найвища законодавча влада
України належить Сеймові. Голова держави – Гетьман з його урядом є лише
виконавчою найвищою владою, відповідальною перед Сеймом. Суд є незалежний
від виконавчої державної влади. Отже, сучасна демократична конституція. Як
бачимо, Україна випередила в цьому Західну Європу (крім Англії). Друга
спроба конституційної монархії за Миколи ІІ проіснувала лише 10 років
(1906–1916). В обох випадках влада царя обмежувалася на користь
аристократії, дворянства. Лише дворянам (шляхті) і більше нікому давалося
право керувати державними справами. Московська шляхта відмовлялася брати
більше прав для себе навіть тоді, коли цар наказував брати. Петро І
наказав 1702 р. дворянам-землевласникам обрати з-поміж себе 2–4 особи,
яким цар давав право перевіряти діяльність воєводи (призначеного урядом),
і разом з ним правити повітом. У жодному повіті не обрали. Петро знову
наказав 1713 р. дворянам обрати в кожній губернії 8–12 дворян, що мали б
скласти „консіліум" на чолі з губернатором. Всі губернські справи
„консіліум" мав розв’язувати більшістю голосів. Дворяни знову не захотіли
обирати"
Меже до болей у животі смішить, коли користані "понаєхвшими" кацапськими
чинушами ватники-крисчани, під загрозою навіть переслідувать, збирають
мітинги протесту (недаремно ж Україна тут була) зі зверненням до
Члєнолікого, щоб він особисто навів порядок. Які ж вони тупенні)))))
Продовжимо
"На 22-му з’їзді КПРС 1960 р. М. Хрущов визнав Й. Сталіна за злочинця,
душогуба, деспота і т. п. За кого ж історія має визнати весь ЦК КПРС і всю
еліту московського народу, що покірно корилася Сталінові, наввипередки
виконувала всі його накази та ще й славила його? Соціологія відповідає:
сталіни не падають з неба, а їх творить і дає їм владу відповідне
суспільство. Сталіни фактично є виконавцями волі того суспільства. Інакше
вони не мали би сили наказувати, а особливо в спосіб диктаторський. Хитрий
грузин ще 1917 р. збагнув, що за московськими
комуністично-інтернаціональними словами ховаються московський шовінізм і
загарбництво. І показав себе більшим московським шовіністом, ніж москвини,
тому вони підтримали його в боротьбі за владу. Жодної влади, крім
деспотичної, москвини не визнають за владу, бо всі вони – від царя до
псаря – відчувають: недеспотична влада не могла утримати лад і забезпечити
життя кожного з них130. Не те що демократизація, а й звичайна
лібералізація московської влади, призводила до кривавого безладу, моря
крові, ослаблювала імперію. Останній провідник московських демократів О.
Керенський казав: „Краще деспотичний диктатор, ніж розпад нашої
імперії"131. За майже тисячу років демократичний лад у московській державі
існував усього ПІВРОКУ (від березня до листопада 1917 р.), а кріпацтва не
було лише 57 років (1861–1918). Такими є факти."
Що ми бачимо зараз))))?
"Симоняны-Кеосаяны-Кургеняны-Габреляны-Петросяны - гордость Великой Руси!
Роттенбеrги-Вексельбеrги и Абrамовичи с Хинштейнами - ея совесть!?")))
Тобто, навіть предствники нацменшин, граючись у шовінізм,  можуть мати
політичний та матеріальний тиск.
Ось іще
"В Московщині постала община, що звільняла москвина від турботи думати,
планувати, платила податки, збираючи їх від общинників, а коли хтось не
мав чим заплатити, його частку розподіляли межи решти. Міщанин не мав
общини і мусив сам діставати гроші на податок. А податки справді великі, а
кари за несплату – жорстокі. Щоб не платити, вільні міщани самі продавали
себе у кріпацтво і то дешево (за рублі), а святкуючи таку велику подію в
житті, гроші пропивали. Цей звичай так поширився, що уряд мусів 1649 р.
заборонити подібне окремим законом (був правосильним аж до 1833 р.) і
наклав кару на тих, хто відцурався волі134. Мабуть жодна держава в світі
за всю історію людства не видавала подібного закону. У московській імперії
(крім Польщі та Фінляндії) 1836 р. було 50 мільйонів населення. З нього
панських кріпаків 25 млн., царських та державних – 20 млн. Решту – 5 млн.
складало дворянство, духовенство, урядовці, торгівці, міщани. Державні та
громадські права мали лише вищі стани: дворянство (350 тисяч), духовенство
(272 тисяч), багаті торгівці (128 тисяч). Разом 750 тисяч напівлюдей серед
50 мільйонів, що вважалися двоногою худобою. Кажемо напівлюдей, бо їхня
доля могла щоразу змінитися (аж до жебрацької) від примхи царя
І як тут сприймати часті кацапські висери "ви палякам за бидло билі".?)))
Є сумніви щодо бидла?))))
Next
" Від 1654 р. (Переяславська поразка) до 1783 р. (закріпачення Катериною
ІІ) в Україні не було кріпаків, існувала панщина – 2–3 дні на тиждень
навесні, влітку. Від 1783 р. до 1861 р. (звільнення з кріпацтва) 80 %
людності України були кріпаками. Від 1919 р. й досі 83 % людності України
– селяни є вже не звичайними кріпаками, але справжніми РАБАМИ, що їх
переганяють з місця на місце, продають, купують, убивають. Поділяючи СРСР
на господарчі області, новоімперський уряд цілковито не зважає на кордони
т. зв. „республік", робить з людьми, що хоче. Навіть відкрито заявляє про
це. Якийсь А. Аланов пише: „Сучасна кількість людності південної
господарської області (тобто України.– П. Ш.) дозволяє без шкоди
пересунути частину населення до азійської півночі на видобуток там
копалин, бо тепер населення там – лише одна особа на 100 кв. кілометрів,
отже вимагає допомоги робочою силою ззовні"135. Німецькі нацисти були
відвертіші за московських, коли проголосили не-німців неповноцінними, не
прикриваючись фіговим листком „рівноправності", як москвини в СРСР"
Зверніть увагу, панове, саме наших людей росзосереджували по всій імперії
для наведення ладу й отримання результатів різноманітної виробничої
діяльності. Сюди ж, зокрем, на Донбас, зганяли (нерідко, силоміць), різні
маргінальні прошарки, й ми бачимо, яеою міною сповільненої дії стали ці
зеки і проститутки, вірніше-їхні нащадки((((
Ось для соводрочерів))))
У московській імперії до 1917 р. ніхто не смів вийти з хати без паспорта в
кишені. Щоб кріпаки не повтікали, московський монархічний уряд не давав їм
паспортів аж до звільнення з кріпацтва 1861 р. Уряд СРСР не дає паспортів
колгоспникам з тієї самої причини. За панщини кріпаки працювали на пана
150–200 днів на рік. За соціалістичної панщини колгоспники мусять
працювати щодня. Монархічна Московщина хоч і була ворогом робітництва,
проте не видавала закону про трудову дисципліну. Такий закон (від 15
грудня 1932 р.) наказує ув’язнювати на кілька років робітника за невихід
на роботу. Закон від 28 червня 1940 р. забороняє робітникам змінювати
місце праці без дозволу начальства, за порушення – 6 місяців примусових
робіт і зменшення платні на 25 %. Закон від 19 жовтня 1940 р. надає
необмежене право перевозити робітників разом з родинами з одного краю СРСР
до іншого, не питаючи їхньої згоди. Закон від 10 липня 1940 р. карає
інженерів в’язницею на 5–8 років за неякісні вироби."
Харашо жилось в ссср))))
Продовжимо дослідження
"Історія цивілізованого людства знає мало прикладів такого всебічного,
всеохоплюючого рабства, як є в СРСР. Англійський письменник докладно і
правдиво змалював картину рабства в СРСР, але це сприймається як
карикатура136. Інакше бачить і сучасність і майбуття московський
письменник-некомуніст у фантастичному романі про ХХVІ століття. Він пише,
що існуватиме єдина світова держава з столицею Москвою. Як людство до того
дійде? „Як рух нерозривно пов’язаний з швидкістю, так і свобода нерозривно
пов’язана із злочином. Не можна відокремити швидкості від руху. Щоб
знищити швидкість, треба знищити самий рух. Так само не можна відокремити
злочин від свободи. Отже, щоб знищити злочин, треба знищити свободу. Раб,
що лише виконує накази, не зробить злочину. Ми, москвини, обрали щастя без
свободи і тому переможемо. Немосквини обрали свободу без щастя і тому
будуть переможені"137. Отже, щастя в РАБСТВІ. Москвинові РАБСТВО Є ЩАСТЯМ.
Справді, саме цей ідеал втілювався не лише деспотами та червоними, а й
назагал московською нацією. Мужики здійснювали в родині та в общині,
інтелігенція у своєму побуті, літературі і філософії, панівна верства – в
державній політиці. Не марксизм, не соціалістичні ідеї підказали 1917 року
В. Леніну ПОНОВИТИ деспотичну владу та кріпацтво, а непереможна сила
національних традицій."
Ось чому у переважної більшості кацапів така тваринна ненвисть і такий
крижаний жах перед нашими Майданами.... Вонм не розуміють, що можна бути
вільними свідомо, й самі лише такі слова, як "незалежність" і "свідомість"
для кацапа є лайливими.
Ну, і наостанок
"Всяка московська імперія (навіть сама етнографічна Московщина) не
дозволить жодної свободи: особистої, громадської, національної
немосковським народам. Не може дозволити приватної власності, що є основою
свободи. Всіляка Московщина – монархічна і соціалістична – заперечує особу
та її права; заперечує ідею приватної власності; заперечує всіляку
свободу. „Деспотія і рабство, брехня і доноси, злодійство і безбожництво.
Московщини без цих властивостей не було в історії. І досі вона не
показала, що може бути інакшою. Отже, як не боляче, мусимо визнати, що і
не може бути інакшою. Тому вона і не має права існувати взагалі",– щиро
зізнавався московський патріот князь С. Волконський.
Які можуть бути союзи України з цим псевдодержавим утворенням? Ніяких. 
Формат спілкування-висока стіна й рів з крокодилами.
Ну, досить про науку. Як казав герой Леоніда Бикова "Всё проходящее, а
музыка-вечная".
Я вирішив разом з маститими  рокерами знайомити вас з творчістю менш
відомих, найчастіше, відносно, молодих, гуртів. Й ось один з них. Мені
дуже сподобалось.

Важко здогадатись, про що точно йде мова, певно, це-музичне висвітлення
якогось древнього японського епосу. Хто знає-підкажіть, буду вдячний.

 Battle Beast
Black Ninja (оригинал Battle Beast)

In the darkness, she's dancing with her lover
In the silence of her mountain hall she'll rest forever

It's a life of a warrior, who never comes out
It's a song without music, she's one of a kind
She's a black ninja!
You can't see her in the night

Close your eyes, feel the magic of the night
Lonely voices whispering her ancient name

It's a life of a warrior, who never comes out
It's a song without music, she's one of a kind
She's a black ninja!
You can't see her in the night
She's a black ninja!
You can feel her in the dark

It's a life of a warrior, who never comes out
It's a song without music, she's one of a kind
She's a black ninja!
You can't see her in the night
She's a black ninja!
You can feel her in the dark
She's a black ninja!
-------------------------------------------------------
Чорна Нінзя
Тиша й морок... Вона танцює із коханим о-о-о
В гірській залі, що вічним прихистком їй стане о-о-о

Така доля у воїна, що на світло не йде
Така пісня без музики, її серце тверде
Це-чорна нінзя!
ЇЇ не видно уночі...

Закрий очі й відчуй магію вночі о-о-о
Тихий шепіт-й ім'я прадавнє знов звучить о-о-о

Така доля у воїна, що на світло не йде
Така пісня без музики, її серце тверде
Це-чорна нінзя!
ЇЇ не видно уночі...
Це-чорна нінзя!
Відчуй її, блукаючи

Така доля у воїна, що на світло не йде
Така пісня без музики, її серце тверде
Це-чорна нінзя!
ЇЇ не видно уночі...
Це-чорна нінзя!
Відчуй її, блукаючи

На цьому буду завершувать сьогоднішню лекцію, побажавши миру всім вам і
вашим рідним і друзям. Бережіть себе.

Ну, і наостанок, традиційне побажання

Українцям всім-перцівки
Білорусам всім-зубрівки
Молдованам всім-вина
А кацапам всім-говна!
скачать шаблоны для dle 10.3Финансовый портал как заработать на forex
Вернуться назад