Главная > Коллективный разум > Соседство с Мордором.

Соседство с Мордором.


22-06-2018, 16:18. Разместил: katsman
Привіт, шановне панство!
 
Триває літо, сезон відпусток, але й триває наша плідна наукова праця у
царині кацапознавства, й сьогоднішня лекція присвячена смертоносності
кацапського племені у призмі досліджнь пана Павла Штепи. Отже, вперед!

Русская страсть к разрушению есть творческая страсть.
М. Бакунін

"Культура – це СИЛА, більша за всі війська і матеріальні багатства, бо
культура все творить. Зовні культура виявляється в багатьох формах,
насамперед у красі духовній і фізичній, у здібності відчувати красу і
цінити її, в потязі плекати її, в чистоті фізичній і моральній. Де б не
довелося жити українцям, їхні оселі білі, чистенькі, з садком та квітами
довкола. Замилування українців красою, давня моральна чистота,
християнська сердечність, доброта, співучасть, розум і вродженний хист до
творчості – одне слово, українська культура завжди викликала у москвина
(хоч аристократа, хоч мужика) невгамовну жадобу НИЩИТИ все українське.
Москвин інстинктивно відчуває, що його імперію знищить ВИЩІСТЬ української
культури, вищість українського ТВОРЧОГО ДУХУ. Національний інстинкт
підказує москвинам, що саме Україна заб’є осиковий кілок у могилу їхньої
імперії. Отже, треба нищити ту кляту Україну всіма силами і всіма
засобами."
Прямо дивуєшся словам корифея, які вони актаульні. Й дуже хотілося б,
щобфрагмент про осиковий кілок теж був пророчим!
Порівняти сакральний наш одяг-вишивнку й кацапський ватник-це, як
порівнювати, вибачте, хрін з носом.
І що ми бачимо на територіях, окупованих кацапською мерзотою? Нищення
всьго українського-закриття шкіл, культурних центрів, взагалі, осередків
всього українського. Окрім, мабуть, культури харчування. Бо після борщу
їсти щі якось...не дуж.
Зате готувати легко й просто-кацапка помила кастрюлю після борщу-і готові
щі))).
Жартую))
Далі:

"Хоч Україна по Переяславі 1654 р. була дуже ослабленою, Московщина не
наважувалася відразу опанувати її військовою силою, застосувала вже
згадувану тактику китайського стратега – опанувати зсередини.
Розростання московської держави нагально потребувало великої кількості
освічених урядовців, генералів, культурних діячів, техніків, учителів,
майстрів, будівничих. Після Полтави 1709 р. Московщина вигублювала
хмельничан та мазепинців, щоб вижили і дали нащадків лише боягузи, лакузи,
черевані, периноспали, що воліли краще московське рабство, ніж боротьбу.
Та в XVIII ст. ще не забули українці збройної боротьби з Московщиною.
Навіть і „раби отечества чужого" мали ще сильне відчуття своєї культурної
ВИЩОСТІ супроти москвинів. Петро І розумів загрозу Московщині від
української культурної вищості: „Народ малороссийский зело умен, от чего
мы в неанвантаже оказаться можем". Обернути те „умен" в глупоту і сліпоту
– стало змістом і метою всієї української політики Московщини від Петра І
до сьогодні. І більшовицька Московщина зробила і в цьому величезний
„поступ" – за останні 50 років знищила наших культурних скарбів
тисячократно більше, ніж монархічна Московщина за 300 років. Тільки так
можна було обернути культурну і багату Україну в колонію, в джерело
сировини та гарматного м’яса московської імперії, і це стало святою догмою
ВСІЄЇ Московщини, всіх її царів, диктаторів, патріархів, урядів, всього
московського суспільства від аристократа до мужика, від найученішого
професора до неписьменного босяка. Від 1654 року і досі."

Точно так і зараз-зачищення розумних, освічених і свідомих українців, де
це тільки можливо, й стаорення і розширення маси, якою був,наприлад,
електорат Януковича
Далі-цікавий фрагмент, що стосується не тільки кацапів

"Все московське суспільство ніколи не цікавилося глибше „украинским
вопросом". У своїй зарозумілості воно задовольнялося поясненням, мовляв,
усе вкраїнське – це інтрига Австрії, а „сепаратизмом" заражена лише
маленька жменька міхновських, донцових, галицьких студентів тощо358. І
пізніше московська громадськість, інтелігенція справді щиро вірили, що
„петлюровцы" запродалися Німеччині, а УЦРада запросила на Україну німців,
щоб вигнати з неї москвинів. Радянсько-більшовицька Московщина,
захопившись після 1917 р. планами зберегти революцію в Європі, прогледіла
ті сили в Україні, що започаткували її національне відродження. Але не
прогледіли тих сил українські євреї (більшість членів Центральних
Комітетів усіх московських соціалістичних партій були тоді євреї. Так само
у першому ленінському уряді і серед найвищих урядовців). Вони народилися і
виросли в Україні, отже, добре знали „чим дихає" український народ і чого
варта малоросійська інтелігенція. І А. Хвиля (Мусульбас), М. Фінкель, Л.
Каганович, В. Балицький, О. Шліхтер, Ю. Мартич, М. Рєкіс, С. Канторович,
М. Хатаєвич, Є. Бош, В. Люксємбург, І. Крайсбєрг, А. Грінвіч, Р. Горовіц,
Л. Гопнер, Ф. Кон, М. Рухимович, В. Межлаук, М. Рафес та інші на високих
посадах розтлумачили московському суспільству, що Україна найбільше
загрожує московській імперії – СРСР. І тоді Московщина вчинила величезний
погром України, що мільйоннократно перевищує всі єврейські погроми за всіх
часів в історії як за кількістю українських жертв, так і за пекельною
жорстокістю, садизмом, жадобою української крові.
Чому саме євреї виявилися москволюбами і україножерами? Чому стояли і
стоять за московську імперію і проти української держави? Пояснення, що
євреї завжди стають на бік сильнішого, або, мовляв, розпорошені по всьому
світі й упосліджені тисячоліттями, природньо схиляються до
інтернаціонального соціалізму – такі пояснення непереконливі. Адже євреї
дуже добре знають, що москвин у глибині душі антисеміт, погромник, що
єврейські погроми в Україні за останні 300 років улаштовували москвини і
керували ними (навіть московська поліція). Знають, що за Хмельниччини
українці вбивали євреїв не за те, що вони євреї, а за допомогу Польщі
гнобити народ. Наші науковці допомогли б уникнути сотень тисяч, а може
мільйонів жертв, якби дали науково обґрунтовану відповідь на це запитання.
І в 1931–1939 рр. євреї допомогли Московщині вчинити жахливий погром
України. По всій Україні, від її столиці починаючи, через усі міста,
містечка, села і малі хутори полилася широкою і глибокою рікою українська
кров: чоловіків, жінок, юнаків, дівчат, дітей, немовлят і навіть
ненароджених ще в лоні матері. Виготувавши за часів „українізації" списки
„мазепинцев", „петлюровцев", Московщина нищила їх усіх. Від президента
УАН, митрополита Української Церкви "
І що зараз? "Хахлы прадались Америке". А коли спитаєш як-"ви їм сасьотє".
Ну що тут скажеш?
Кто одні з найбільших прибічників "срусского міра"? Допа, Гепа,
Червоненко, Рабинович. Але безліч євреїв-палкі патріоти.І тут вже моя
думка-євреї (кращі представники)-патріоти України, жиди (потолоч)-її
противники, кацапські сраколизи.І смішить до сліз їх сталінізм. При 
сраліні допа з гепою не прожили б і трьох днів)))

Далі:
"Світова історія не знає випадків, коли деспоти вигублювали одразу УВЕСЬ
провід якоїсь церкви. Московщина вигубила 1926–1932 рр. 28 єпископів і
понад 3 тисячі священиків Української Православної Церкви364. 1941–1946
рр. знищила всіх 6 українських уніатських єпископів і 2500 священиків365.
До речі, Московщина ще в ХІХ ст. нищила вогнем і мечем Українську
Уніатську Церкву на Правобережній Україні. З цього приводу Микола І
наказав вибити спеціальну медаль з написом: „Отторженные насилием –
соединенные любовью". Більшовицька Московщина, щоправда, медалі з таким
надцинічним написом не карбувала, але надрукувала в українських шкільних
книжках, що Українська Уніатська Церква з великою радістю, охоче
з’єдналася добровільно з „матірною" московською. Секретар ЦК КПУ С. Косіор
на з’їзді КПУ казав: „Оцінюючи велику працю, проведену в 1933–1939 роках у
боротьбі з українськими націоналістами, працю, що її ми не припиняємо й
тепер, і яку вестимемо й надалі – треба сказати, що ми били націоналістів
міцно і попадали, як мовиться, у самісіньку ціль". За часів Великого
Погрому України 1933–1939 рр. існував у СРСР т. зв. „Красный Крест для
помощи политическим заключенным". Головою його був М. Горький. Жінки
ув’язнених українських письменників просили його допомогти їхнім
чоловікам. Він відповів їм: „Когда враг не сдается, его уничтожают"

А що бачимо зараз? Спробу знищити реальну українську церкву, шалний опір і
палки в колеса для отримання Томосу на автокефалію. Ну, ззовні зрозуміло,
чого це так. Але є всередині такі ж діячі. Й хто найголовіший? Колишній
громадянин росії Новинський. Якось вже дуже вільно відчуваюь себе тут 
ці...колиші

Що ж? Слідуємо далі:
"Таємні вбивства традиційний московський спосіб нищити своїх ворогів.
Геніальний український композитор А. Ведель (1767–1806 рр.) відмовився
творити задля Московщини і втік з Петербурга. Московщина ув’язнила його і
таємно вбила у в’язниці. Так само таємно вбила 1921 року композитора М.
Леонтовича, 1922 року – композитора К. Стеценка, 1918 року – художника О.
Мурашка, 1919 року – професора М. Плевака, 1920 року – міністра УНР І.
Стешенка, 1920 року – Л. Симиренка.
Симиренки – особливий приклад. Дід Платон Симиренко приятелював з Т.
Шевченком, видав „Кобзаря". Його син Лев щороку давав тисячі рублів на
видання українських книжок, на українські справи. Він написав велику працю
про українське садівництво. Московський рільничий інститут запросив його
на посаду професора. Він відмовився, не бажаючи працювати на Московщину.
Московщина таємно вбила його 1920 р. Його син Володимир написав велику
працю про українське плодознавство (помологію) українською мовою.
Московщина вимагала, щоб він видав її московською, але він відмовився.
Московщина ув’язнила його 1938 року, і він згинув безслідно. Лев і
Володимир піднесли українське садівництво і науку про нього на дуже
високий науковий рівень. Обидва відмовилися служити Московщині, і вона
обох убила"

Це, мабуть, крихітна частина згублених кацапнею українців, і цей процес
триває й далі.

Далі:

"В Московщині та північній Україні не було посухи, і рятуючись від смерті,
голодні українці йшли туди з півдня по хліб. Московська влада поставила на
всіх шляхах „заградительные отряды", які не пускали голодних на північ. А
голодних москвинів з Поволжя пускали. Щобільше, Московщина привезла з
Поволжя до північної України 80 тисяч московських дітей і роздала
українським селянам, щоб ті їх годували, хоч саме тоді сотні тисяч
українських дітей помирали з голоду в СУСІДНІХ повітах. Московський
„Центральный комитет помощи голодным" у своєму звіті IV з’їздові Совєтов
подає, що в УРСР зібрали 2531 тисяч тонн зерна – менше на 20 % звичного
врожаю, що становило на душу населення УРСР 63 кілограми, але в голодних
областях – втричі менше. Вже восени 1921 р. у південній Україні поїли
котів, собак. Харчувалися травою, корою. Вже тоді офіційно було записано
50 випадків людожерства. Голодувало 90 % людності375. А вищезгаданий
московський комітет забрав з України 2941 залізничний ешелон зерна і з
того вислав у Поволжя 2763 ешелони, а в Україні роздав голодним лише 178,
про що й доповідає у вищезгаданому звіті. Московська влада визнала
офіційно південну Україну за голодну аж через 5 місяців голоду. А за цей
час вивозила зерно. На Херсонщині, де голодувало 90 % населення, СТЯГНУЛА
90 % зернових поставок376, забирала тоді, коли щодня вмирали тисячі людей
з голоду377, а всього Московщина забрала 1921 голодного року з голодної
України 11 мільйонів тонн зерна378. Вищезгаданий „комитет" у своєму звіті
пише: „...навіть в охоплених голодом губерніях здача зернових поставок
йшла краще, ніж у неголодних губерніях". Чим пояснити це самогубство
голодних українських селян? Звіт пояснює: „...після судів над ситими в
Одесі, Києві, Харкові збір зернових поставок пішов значно краще". Наведемо
ще свідчення безсторонього іноземця, голови АРА професора Н. Фішера: „Ні
уряд СРСР, ні уряд УРСР не допомагали голодним в Україні. Щогірше, від
літа 1921 р. до весни 1922 р.– отже, коли в Україні гинули з голоду сотні
тисяч людей – ті уряди ВИВОЗИЛИ з України сотні тисяч тонн зерна. Ми,
американці, дивувалися і не могли зрозуміти причини: чому довгі потяги,
навантажені зерном у Полтаві, Києві їхали до далекого Поволжя тоді, коли в
недалекій Південній Україні гинули з голоду десятки тисяч щодня. Ба,
щогірше, ми, американці, не йняли віри своїм власним очам: уряд ВИВІЗ до
Московщини 185 залізничних ешелонів зерна з Миколаївщини й Одещини, де
сотні тисяч мерців лежало по містах і селах. Цього уряд навіть не
приховував, а писав у своєму звіті „Итоги борьбы", що „...навіть голодні
губернії: Херсонська, Тавричеська, Одеська висилали пшеницю до Поволжя".
Уряд УРСР пізніше офіційно визнав, що в Україні було навесні 1922 року три
мільйони голодних. Справді ж було значно більше, бо ті три мільйони – це
були ті, що ще не вмерли. І, маючи мільйони своїх громадян, що вмирали з
голоду, уряд УРСР СТЯГАВ з них хлібопоставки. А голод в Україні був
тисячократно більший, жахливіший, ніж на Волзі. І уряд СРСР знав це ліпше
за нашу АРА. А він вимагав від нас, американців, зосередити ВСЮ допомогу
лише Поволжю і хоч не офіційно, проте фактично ЗАБОРОНЯВ нам рятувати
голодних українців"379."

І це тільки прелюдія до жахіття 1933 року. А що кацап
"Нєбилонікакогогаладамораієтабилнєгнацид". Ну не мерзота?

Читаємо
"Наступ Московщини проти українського селянства засобами голодомору в 1921
р. не зменшив національного спротиву в Україні. Навпаки, українське
селянство перейшло в наступ. Воно зброєю і саботажем добилося зменшення
данини Московщині, і вона змушена була відступити, запровадивши НЕП, що
визнавав селянську власність на землю і давав права приватній торгівлі та
промислу. З трохи розв’язаними руками Україна за коротких 6 років
(1922–1929) відбудувала своє господарство до рівня 1913 року, відкривалися
перспективи ще більшого й швидшого зростання СИЛИ України.Московщина
готувалася до нового наступу. Стягнувши більше своїх сил в Україну, вона
скасувала НЕП і почала запроваджувати свій азіатський соціалізм. Але й
Україна, відчувши свою силу, також почала готуватися до боротьби.
Заснувався Союз Визволення України (СВУ), Спілка Української Молоді (СУМ).
Українська національна незалежна Церква (УАПЦ) поширилася на всю Україну.
Кооперація виросла на могутню силу. Українізація шкільництва,
книговидавництва дала нові сотні тисяч національно свідомої української
інтелігенції. Українське селянство на кривавому досвіді побачивши
московське „братерство" і московський соціалізм, не приймало всього
московського. Заходило на нову московсько-українську війну. Московщина
поспішила перша вдарити, поки не пізно. Насамперед – по українській
провідній верстві, про що ми вже оповідали. Вдарила одразу і по
українському селянству випробуваним уже способом – голодомором. Московщина
одразу ж по скасуванні НЕПу вивезла 1929 року до Сибіру 1 200 тисяч
найстійкіших своїх ворогів – українських куркулів. Року 1932 завезла з
Московщини в Україну 50 тисяч членів КП і 150 тисяч комсомольців382. У
січні 1933 р. Московщина збільшила відділи НКВД при МТС. Прислала з
Московщини нових 3 тисячі енкаведистів. Проголосила 7 серпня 1932 р. закон
про охорону „соціалістичного майна", який карав сибірською каторгою
голодну матір, що збирала своїм голодним дітям загублені на дорозі
зернинки чи колоски по жнивах у полі. Ніякого голоду не могло бути в
Україні 1933 року, бо торішній урожай був добрий. УРСР зібрала 1932 року
по 362 кг на душу населення, отже, можна було прожити до нового врожаю383.
Але Московщина наклала 1933 року на Україну ЗБІЛЬШЕНУ данину зерном – аж
58,1 млн. тонн. Селяни виконали план у серпні. Тоді Московщина наклала в
жовтні додатково ще половину плану. Заможніші селяни виплатили й це. Тоді
Московщина збільшила в січні 1933 р., ще раз додатково384, навмисне не
залишила селянам насіння, щоб не поїли. На сівбу 1934 року його привезли з
Московщини. Селяни не мали й зернини в хаті, і москвини забирали худобу,
кури, одяг, чоботи, все, що мало якусь вартість, а людей виганяли голих з
дітьми в поле взимку, забороняючи іншим селянам приймати їх до своїх
осель. Уряд СРСР продав до Європи українського зерна: 1932 р.– 17,3 млн.
тонн, а 1933 р.– 16,8 млн. тонн, а борошна щороку по 300 тисяч тонн385. За
офіційною статистикою Московщина здерла в 1933 р. з України хлібопоставок
225 мільйонів пудів386. Загарбане зерно не встигали вивозити до
Московщини, і воно гнило в купах на залізничних станціях проти неба.
Енкаведисти (тоді ГПУ) стріляли кожного голодного, хто пробував
„расхищать" те гниле вже „социалистическое имущество"387. Навіть москвин
С. Максимов писав 1934 року у романі „Денис Бушаев": „Україна вимирає з
голоду, а ми, москвини, їмо білий хліб, масло, сир, солодкі печива,
запиваємо вином. Ми купуємо власні авто, літні дачі. І все те мають не
лише члени КП, а й нечлени"."
 Гидота-що й  казати. Огидна мерзенна гидота.

Що ж далі пише корифей?
"Війна 1941–1945 рр. дала Московщині нову нагоду винищувати українців і
Україну, перекладаючи провину на німецьких окупантів. До речі, під час
цієї окупації відкрили багато слідів московських злочинів. У 1943 р. у
Вінниці знайшли великі поховання розстріляних 1937 р. українців, 9439
трупів, з яких 90 % – українські селяни. Міжнародна лікарська комісія
дослідила ці поховання і склала відповідний документ396. Коли москвини
повернулися до Вінниці, вони розстріляли 23 березня 1944 р. ще понад 200
чоловік з тих, хто розкопував могили і впізнавав розстріляних.
Слідча комісія сенату США під головуванням Д. Керстена встановила, що
москвини, тікаючи в 1941 р. від німецького наступу, розстріляли
українських в’язнів у Львові – понад три з половиною тисячі, у Луцьку –
понад три тисячі, у Дубні – близько тисячі, кілька десятків тисяч у
в’язницях Самбора, Стрия, Золочева, Станиславова, Тернополя, Рівного,
Бердичева, Умані, Січеслава, Нікополя, Києва, Харкова, Полтави, Кривого
Рога. З київських тюрем вивезли кілька тисяч на станцію Дарниця і там
розстріляли. В Одесі розстріляли 13 тисяч українських політичних в’язнів,
а всього Московщина розстріляла в 1941 році в тюрмах щонайменше 200 тисяч
українців397. Навіть у німецьких концтаборах полонені москвини створювали
„истребительные отряды", які за „протимосковську пропаганду" вбивали тих,
хто виявив ворожнечу до Московщини398."
Нєблагадарниєхахлирпссіявамвсєгдапамагала"
Не приведи Господи такої допомоги!!!

І, яу виявляєтся, такі речі з'явились не щойно, а дуже давно:
"Інший старий московський спосіб знищувати ворогів – вивозити їх до Сибіру
чи на північ. Ще в 1478 році, зруйнувавши Великий Новгород, Москва вивезла
10 тисяч найвизначніших новгородців. До 1917 року в Сибіру було приблизно
5 мільйонів населення, а нині – понад 27, з них 95 % примусово привезені
Московщиною. Лише за 1946–1962 роки Московщина вивезла з України тільки до
Сибіру понад два мільйони українців399. А взагалі з України – ще чотири
мільйони. Можна підрахувати: 1954 року УРСР мала 42 млн. чоловік
населення; річний приріст становив 870 тисяч, за 10 років (1954–1965 рр.)
– 8,7 мільйона; отже, 1964 року мало бути 50,7 млн., а статистика подає
лише 44,6 млн. І це не зважаючи на те, що за цей час в Україну приїхало
кілька сот тисяч москвинів.
Прийшовши 1945 р. в Західну Україну, Московщина вивезла до Сибіру 250
тисяч українців, а завезла стільки москвинів, що у всьому житті Західної
України вони посідають панівне становище. Їх у 1959 р. було: у Львівській
області – 181 тисяча, Івано-Франківській – 40 тисяч, Тернопільській – 27
тисяч, Рівненській – 39 тисяч, Закарпатській – 30 тисяч, Чернівецькій – 51
тисяча, хоч до 1939 року не було практично жодного."

Але славна земля Заходу нейтралізувала ці чужі їй елементи. Пора решті 
держави це зробити.
Ну, мабуть, досить науки, помандруємо музично-віртуально до Мексики разом
з шотландцями з Alestorm, до того ж українською мовою))))



Mexico
When the quest is over
And the battle's won
There's a land far to the south
Where we go to have some fun
The wenches they are plenty
The alcohol is free
The party lasts all through the night
And the alcohol is free

Whoa-oh-oh
Tonight we drink together
Whoa-oh-oh
Tomorrow we may die

Yo! Ho! Mexico!
Far to the south where the cactus grow
Tequila and a donkey show
Mexico! Mexico!
Yo! Ho! Mexico!
Far to the south where the cactus grow
Take me away from the ice and the snow
Let's go to Mexico

A pirate's life is simple
We drink and steal and kill
Always we are questing
In search of bigger thrills
We've sailed across the oceans
Got drunk in many bars
But when we sail to Mexico
That's where we party hard

Whoa-oh-oh
Tonight we drink together
Whoa-oh-oh
Tomorrow we may die

Yo! Ho! Mexico!
Far to the south where the cactus grow
Tequila and a donkey show
Mexico! Mexico!
Yo! Ho! Mexico!
Far to the south where the cactus grow
Take me away from the ice and snow
Three margaritas and a taco
Let's go to Mexico


Мексика
Битва закінчилась-ми перемогли
Летимо разом на південь-вільні як орли!
Шльондри там доступні, дешевий алкоголь
Й ось нарешті припливли
Розпочинай гастроль!

Уооооу Нажремось сьогодні
Уооооу Назавтра-хоч здихай!

Йо-хо Мексика
Південь, текіла і кактуси
І шоу з ослами вухатими
Мексика, Мексика
Йо-хо Мексика
На південь, до краю спекотного
Подалі від снігу холодного!
Гайда до Мексики!

Життя просте пірата-п'ємо, крадем і б'єм
Мандруємо багато-й шукаємо проблем
Пливем крізь океани-пиячимо в корчмах
Запеклі каторжани-до Мексики наш шлях!

Уооооу Нажремось сьогодні
Уооооу Назавтра-хоч здихай!

Йо-хо Мексика
Південь, текіла і кактуси
І шоу з ослами вухатими
Мексика, Мексика
Йо-хо Мексика
На південь, до краю спекотного
Подалі від снігу холодного!
Гайда до Мексики!

Йо-хо Мексика
Південь, текіла і кактуси
І шоу з ослами вухатими
Мексика, Мексика
Йо-хо Мексика
На південь, до краю спекотного
Подалі від снігу холодного!
Гайда до Мексики!

"Тако" й три "Маргарити"!
Гайда до Мексики!

Эх, оце б і я на вихідні чкурнув до Мексики)))
Все, друзяки, будемо прощатися. І, як завжди:

Українцям всім-перцівки
Білорусам всім-зубрівки
Молдованам всім-вина
А кацапам всім-говна!

скачать шаблоны для dle 10.3Финансовый портал как заработать на forex
Вернуться назад