Главная > Коллективный разум > "Третий Рим" с татарской мордой!

"Третий Рим" с татарской мордой!


19-10-2018, 16:26. Разместил: katsman
  Вітаю шановне жидобандерівське товариство і поважних гостей сайту!
 
  Перепрошую всіх вас за те, що на тривалий термін призупинив свою наукову
діяльність, за що отримав усну догану (абсолютно справедливу) від Пана
Завлаба.
 
 Просто потрапив у страшенний цейтнот, практично не маючи часу на корисні
всьому цивілізованому світу дослідження сруСССкого міра і його огидних
мешканців)).
 
 Тому, зважаючи на вищенаведене, відновлюю свої дослідження у царині
кацапознавства, такі необхідні і актуальні у протистоянні цивілізованого
світу кацапському невігластву й мракобіссю.
Темою поточної лекції буде кацапське месінство у висвітленні Павла Штепи з
огляду на останні події.
Отже-вперед!
                                                                                                                                                                 МоскваІІІ Рим. (Монах Філофей, XVI ст.)

   Москва – всему свету голова. (Московська народна приказка)

 
 

"Німецький автор „Історії України" писав ще 1796 року: „Як це сталося, що
ті горді, вільні козаки опинилися у московському ярмі? Яким чином
Московщина змогла накласти кайдани на козаків, на націю, яка була
пострахом Туреччини, Польщі, татар і самої ж Московщини? Як це сталося, що
місце вільно обраного Гетьмана зайняв московський губернатор?"518.
Яке це сталося, що 1917 року скинули з себе московське ярмо вдесятеро
менші за Україну Литва, Естонія, Латвія, Фінляндія, а вдесятеро більша за
них Україна досі ходить у московському ярмі? – повторюють запитання наші
діти. Як це сталося? Яким
чином? Як?
Наші батьки народу, вчені історики відповідають: миролюбна Україна оточена
з усіх чотирьох боків загарбницькими народами. З півдня – азіати турки, зі
сходу – азіати татари, з півночі – азіати москвини, з заходу – войовничі
германці (вони виштовхували поляків на схід, а поляки – українців. Румунів
виштовхували на схід угри). Миролюбна Україна – це острів серед ворожого
моря, з жодного боку нема ніякого природного кордону – всюди відкритий
степ. Не могла Україна мати союзу з якимось сусідом проти іншого сусіда,
бо всі вони хотіли загарбати якомога більше багатющої української землі.
Це довели всі спроби такого союзу. Коли б кожний українець був велетнем
казкової сили, то й тоді б українська незалежна держава була б не
встоялася. Велетень лев тікає від сотні маленьких бджіл, а ворогів було по
десятку на кожного українця. Так пояснюють нашу недержавність
малоукраїнці, прихильники матеріалістичної філософії життя."

Час пройшов. Й що? Шолудива кацапня знов усіма наявними можливостями
намагається не дати змогу Україні вирватися зі русскомірського свинарника,
щоб прдовжити свій шлях у цивілізований світ.
Але й інші шакали теж хтиво поглядають на наші території,зокрема, угорці.
Ці гниди якось зовсім забули, як їх предків савєцькі танки розмазували
будапештською бруківкою.
Є у оповіді про Швейка цікава цитата)))
"Короче говоря, мадьяры - шваль,-- закончил старый сапер Водичка свое
повествование, на что Швейк заметил:
- Иной мадьяр не виноват в том, что он мадьяр.
- Как это не виноват? - загорячился Водичка.- Каждый из них виноват,-
сказанул тоже!?"

Але повернемося до наших баранів,точніше, кацапів))

"Московський історик твердить: „Рік 1169 треба вважати за рік народження
Московської держави. Того року князь Андрій Боголюбський, зруйнувавши
Київ, заснував нову столицю Владімір, і нове велике князівство –
Суздальське. В особі князя А. Боголюбського москвини вперше виступають на
історичний кін"519. Рік 1169 визнають за початок московської держави й
інші московські історики, зокрема М. Покровський520. Це не визнають
запаморочені химерою „Москва – ІІІ Рим" монархісти М. Карамзін, В.
Татіщев, С. Соловйов, Д. Іловайський та всі „советские".

Ця коротенька цитата спростовує кацапську маячню, що Кацапстан має якесь
відношення до Русію Якщо Боголюбський був першим кацапом,то відповідно ні
Святослав Хоробрий, ні Володимр Великий, ні Ярослав Мудрий, ні, навіть,
Юрій Долгорукий до кацапів
ніякого відношення не мають.
А "позивний" останнього свідчить про те саме ще й тим, що, якщо він був би
кацапом, був би "Длинноруким", оскільки кацапи кажуть не "довгі руки", а
"длинные руки"
Далі:
"Загарбники всіх часів завжди намагалися виправдатися якимись вищими
ідеалами, їм не вистачало самого лише права меча, і вони шукали санкції
якогось вищого судді: Бога, справедливості тощо. Так виникло месіанство
загарбницьких народів. Навіть і в народі, що втратив свою державу 2 тисячі
років тому, що розпорошився по всьому світі – навіть у євреїв. Ідейний
підмурівок під своє загарбництво москвини почали творити від народження
своєї держави. Тоді у Вишгородському монастирі (під Києвом) був
чудотворний образ Божої Матері, привезений колись із столиці Візантії –
Царгорода. Переказ про той образ розповідав, що там, де він є – стоятиме
столиця великої держави. Руси забрали її з Царгороду, і Візантія впала в
руки турків. Привезли той образ до Києва, і він став столицею великої
держави. Слід нам пам’ятати, що за тих часів (ХІІ– ХVІІ ст.) люди
непохитно вірили у правдивість переказів, пророцтв тощо. Так цей
Вишгородський образ набув сили святого опікуна й держави (т. зв.
паладіум). А. Боголюбський украв той образ з Вишгорода до столиці свого
князівства Владіміра на Клязьмі, а коли столицею стала Москва, то
перенесли його до Москви. Москвини той образ переназвали на „Владимирскую
Богоматерь"."

Зараз все те саме,  й крадуть не лише духовні цінності-починаючи від цілих
заводів закінчуючи посудом і побутовою технікою, як роблять попочлєнці
з-за парєбріка((

"Відокремлена від культурного світу Московщина почала розбудовувати свою
культуру 700–800 років тому силами українців та німців. Науку москвини
почали (лише почали) розвивати в XVI–XVII ст., а літературну мову аж у ХІХ
ст., знову – таки розумом немосквинів. Тобто москвини не мали підстав і
матеріалу для своєї національної гордості. Псковський чернець Філофей,
позичивши з Балкан ідею ІІІ Риму, створив 1524 року московський міф
„Москва – ІІІ Рим", що увійшов глибоко в душу і кров всього московського
народу, став його глибокою вірою у месіанське призначення Московщини,
творчим духом, що творив московську історію521. До татарської влади,
якийсь час і по ній, Московщина, хоч і мала великого князя, складалася з
кількох фактично самостійних князівств, як псковське чи республіка
Великого Новгорода. „Культурне життя Великого Новгорода було пов’язане з
культурою Київської Руси та її Русько-Литовського нащадка. Тож не дивно,
що навіть коли Москва завоювала і зруйнувала 1478 року Великий Новгород,
політично переможене місто було аж до середини XVI ст. культурним
осередком усієї Московщини. У Великому Новгороді існувала тоді група
європейськи освічених учених на чолі з архиєпископом Геннадієм Гонзовим.
До тієї групи належав учений чернець Філофей, хоч походив він з Пскова.
Той гурток знав про європейську ідею ІІІ Риму. Філофей мав чи не найбільшу
освіту та розум у тодішньому новгородсько-псковському суспільстві.
Літописець XVI ст. пише про нього, як про велику духовну, моральну і
розумову силу та авторитет522. Саме тоді (1510 р.) Московщина загарбала
Псков і знищила його вольності, вивозячи до Московщини тисячі псковських
визначних діячів і надсилаючи туди своїх урядовців. Філофей був псковським
патріотом і побачив, що Москва вже стає столицею нової великодержави, а
Новгород і Псков засуджені історичною долею на занепад. Ідея „історичної
долі" (провіденціалізму) була тоді основою філософського світогляду
Європи, люди твердо вірили, що життя людини і народів є наперед визначено
Богом. Отже, і Філофей вірив, що занепад Риму та Костянтинополя і
зростання Москви наперед визначені Богом. І хоч Філофей – псковський
патріот і слов’янин – мав усі причини ненавидіти азіатську Московщину,
проте він повірив у її історичну місію. А повіривши, переніс на Москву
балканську ідею ІІІ Риму, що її висловив категорично: „Два убо Рима
падоша, а третий стоит, а четвертому не быти"523. Філофей проголосив свою
ідею перше в 1504 році в „послании" до великого князя Івана ІІІ, а
остаточно сформулював 1524 року."
Якщо розумово відсталій дитині втовкмачити, що вона-найрозумніша чи
найсильніша чи найгарніша-майже ніщо не переконає її у

протилежному.
Так само й тверда впевненість відсталих кацапів у своїй винятковій ролі у
свтовій історії. І думка світової спільноти не має жодного значення.
Як от можливе й дуже бажане надання Томосу про АвтокефаліюУкраїнській церкві.
Кацапам і прирученим їми мавпам байдуже найголовніше рішення очільника
світового православ'я, бо їм так сказав Гундяєв, а після його слів жодні
попередні документи недійсні.

"За царя Бориса Годунова москвини вже офіційно писали: „В Богохранимом
царствующем граде, в Третем Риме". У XII–XVIII ст. націю ототожнювали з
державою, а державу з королем (династією). Отже, щоб довести право Москви
на спадок Риму, треба було
довести спорідненість московських князів з імператорами 1-го чи 2-го Риму.
Це й робив Філофей у своїх багатьох „посланиях".
Митрополит Макарій також багато писав у 1542–1963 роках про ту
„спорідненість". Обидва пригадували, що московські князі
походять з київського роду Рюриковичів (рід Рюриковичів вимер у Московщині
1598 року). А київські князі породичалися з усіма європейськими королями,
включно з візантійськими. Посвячення через Київ ставило Москву аж на
четверте місце:
Рим–Царгород–Київ–Москва. Так самі москвини мусили визнавати Київ старшим,
і то не „братом", а таки „матерью городов русских". Отже, Київ мав би бути
ІІІ Римом, а Москва хіба VI"

У самісіньке яблучко!!!
Досліджуюмо далі:

"Як бачимо, москвини не змогли знайти собі царя з-поміж себе, а мусили
позичати в Україні. Та й українська династія Рюриковичів скінчилася в
Московщині, коли вмер 1598 року цар Федір, син Івана IV. Так урвалася і ця
династична тоненька
ниточка до московського права на спадок Руської (Київської) держави. По
смерті царя Бориса Годунова (чистокровного татарина) москвини обрали на
свого царя боярина Михаіла Кішкіна. Його рід не мав жодних зв’язків з
нічим українським. Щоб нав’язати того Кішкіна хоч до якогось царського
роду, москвини перезвали його на Романова, мовляв, його рід походить з
Риму. Але ім’я Роман – західно-європейське і переважно католицьке, його в
Московщині ніколи не було й немає. Та й рід „Романових" вимер, коли
німкеня Катерина ІІ вбила 1762 року свого чоловіка царя Петра ІІІ,
останнього Романова. Від неї тягнувся аж до 1917 року чистий німецький рід
Ангальт-Цербстський, під псевдонімом Романових. Коли царська династична
нитка від Києва урвалася, мусила Московщина снувати народну. Московські
історики від монархіста М. Карамзіна XVIII ст. до ліберала В. Ключевського
ХІХ ст. включно з соціалістичною А. Панкратовою ХХ ст. напружують усі свої
здібності, аби довести, що Руська (Київська) держава з усіма її
багатствами є „общим достоянием великороссов, малороссов, белороссов",
довести, що „велико и мало, и бело – все есть Росы то есть русские".
Московський історик М. Полєвой, змосковщений українець (1796– 1846),
написав 6 томів „Истории народа русского". У ній він не пропагував „общего
достояния". Микола І покарав його, і він помер з голоду-холоду.
„Демократична" Московщина перевидала всі монархічні „Истории России", крім
М. Полєвого."

Ангола-не Англія, Росія-не Русь))))
Тепер про релігію

"Вигадка „Москва – ІІІ Рим" не була в Московщині лише мрією, маренням,
теорією. Московщина використовувала її у зовнішній політиці від XVII до ХХ
ст. включно. І слід визнати, мала велику політичну користь з того,
скажімо, вторувала Московщині шлях до загарбання всіх православних церков.
Їх загарбати намагається і теперішня соціалістична Московщина, і тому
корисно знати про подібні попередні московські спроби.
Поширити владу московського уряду на всі православні церкви Московщина
намагалася неодноразово за останні 300 років. По захопленні 1453 р.
турками Царгороду Московщина в запозичення 1504 р. з Балкан ідеї ІІІ Риму
проголошувала себе також спадкоємницею і Вселенського православного
патріархату. Але Туреччина не знищила Вселенського патріархату в
Царгороді. Чи не єдиний спосіб опанувати Царгород – загарбати його. І
Московщина намагається здійснити це від XVI століття. Микола І пробував
зробити це 1854 р., Микола ІІ вимагав 1917 р. від Франції та Англії їхньої
згоди на загарбання Московщиною Царгороду як плату за участь у війні проти
Німеччини."

Події продовжуються й зараз-епопея з наданням Томоса яскраве тому
підтвердження)))
Продовжимо цю тему в наступній цитаті

"За татарської влади московське життя – навіть церковне – потатарщилося.
Хоча хан Золотої Орди не був християнином, московська церква молилася за
нього і його родину, отож легко розірвала канонічні зв’язки зі Вселенським
патріархом. Першу спробу усамостійнити свою церкву Московщина зробила 1448
року. За канонами православної церкви нових митрополитів наставляє,
висвячує патріарх. Московщина порушила цей церковний закон. Князь Василій
ІІІ сам наставив, а московські єпископи самі висвятили 1448 року єпископа
Іова на митрополита. Вселенський патріарх та всі православні церкви
засудили таке порушення церковних законів і не визнали Іова за канонічного
митрополита. Але історики московської церкви, зокрема, митрополит Макарій
твердять своє: „Упадок Царгорода призвів до незалежності московської
церкви від Вселенського Патріарха". Але Царгород упав 1453 року, а Іова
висвятили 1448 року, тобто за п’ять років перед упадком Царгорода.
У православних церквах новонаставлений єпископ давав обіцянку не визнавати
митрополитом нікого, крім призначеного Вселенським патріархом, що було
частиною чину висвяти єпископа, робилося це і в московській церкві. По
упадку Візантії московська церква додала 1458 року до тієї присяги слова:
„...и по повелению государя", тобто митрополита, призначеного Вселенським
патріархом і царем разом. А пізніше (1495 р.) змінила на цілковито
протилежне: новонаставлений єпископ обіцяв не визнавати митрополита,
призначеного Вселенським патріархом, а визнавати лише призначеного
московським царем."

Чим не схоже на нинішні фінти вухами. Продовжуємо.

"Московський митрополит коронував 1547 року Івана IV, знаючи, що це не
правосильне за законами православної церкви. Московщина послала до
Царгорода послів з багатими дарунками Вселенському патріархові, аби він
дав грамоту, якою визнає коронування законним. Патріарх Єремія грамоти не
дав, пояснюючи москвинам, що коронувати королів мають право лише два
патріархи: Римський (папа) та Царгородський (Вселенський православний), а
про митрополитів і говорити годі. Єремія запропонував Московщині прислати
свого заступника (екзарха), який іменем Вселенського патріарха наново
коронуватиме Івана ІV. Московщина відмовилася.
Отже, патріарх Єремія грамоти не дав, проте в московських архівах така
грамота ... є – без дати, в ній виправлені слова, і палеограф В. Регель
довів, що грамоту написали і підписали московські урядовці в Москві, ще й
пізніше виправляли. П. Мілюков
визнає її за підробку539. Московщина ж долучила її до збірників законів як
історичний документ законності коронації."

Як же ж знайоме все. Що змінилось по суті?))) Далі ж як цікаво корифей
викладає факти.
"Крім московської, всі інші православні церкви перебували в XVI ст. під
чужинецькою владою, та ще й (крім української) магометанською, були малі й
бідні, отже, мусили їздити до Москви за грошовою допомогою. Навіть
Вселенський патріарх. І коли
Московщина, наставляючи самовільно свого митрополита, зневажила закони
православної церкви, не було кому її покарати.
Підбадьорена Московщина задумала заснувати свій патріархат навіть якщо
Вселенський патріарх заперечуватиме. Засновувати
новий патріархат має право лише Вселенський Собор, а в окремих випадках –
Собор усіх патріархів. Знаючи це, цар Федір надав 1586 року антіохійському
патріархові Іокимові велику грошову допомогу, коли той приїхав до Москви,
і обіцяв дати ще, якщо Іоким умовить всіх патріархів ухвалити заснування
московського патріархату. Але патріархи не ухвалили. Два роки пізніше
(1588) приїхав до Москви за дарунками сам Вселенський патріарх Єремія.
Москвини сподівалися, що він привіз бажану ухвалу
Собору патріархів, а дізнавшись, що не привіз, вимагали, щоб він сам
наставив. Єремія відмовився, йому запропонували залишитися в Москві і
стати московським патріархом. І від цього він відмовився. Тоді його
ув’язнили, поставивши вартових, які не допускали нікого до патріарха. Так
залякували його марно півроку.
Довелося московський патріархат засновувати окремим державним законом під
назвою „Уложоная грамота". До „Грамоти" москвини вписали теорію Філофея
про Москву – ІІІ Рим, а також зазначили, що на соборі єпископів, який
обрав московського патріарха, був присутній Вселенський патріарх Єремія з
усім своїм почтом, і що Єремія ніби казав там: „Антіохійський патріарх
Іоким повідомив мене, що московський цар просив заснувати московський
патріархат. Отже, я з Олександрійським патріархом Сільвестром, з
Єрусалимським патріархом Ніфонтом, з Антіохійським Патріархом Іокимом і з
архиєпископами та єпископами, усім Собором радили і ухвалили заснувати
московський патріархат". Все це було від першого до останнього слова
сфальшовано. Єремія на „соборі" не був з тієї причини, що „собору"...не
було. І нічого подібного він ніколи не казав, навіть ім’я Єрусалимського
патріарха переплутане: назвали москвини його Ніфонтом, а він справді
називався Софронієм. Хоч як заляканий був Єремія, проте відмовився
підписати. Москвини заявили, що втоплять його з усім почтом. Грек підписав
і негайно втік додому.
В „Уложоной Грамоте" написано, що собор єпископів відбувся 26 січня 1589
р. Історики не знайшли в московських архівах жодного натяку на цю подію.
Записано, що в соборі брали участь 56 єпископів, а підписів є лише 32,
серед них навіть підписи українських, білоруських, литовських єпископів. А
вони нічогісінького не мали спільного з Московщиною, бо ж їхні землі не
належали до Московщини, а творили свою незалежну Литовсько-Руську державу.
Навіть такий історик, як митрополит Макарій, що виправдовував московські
шахрайства, мусив визнати, що все в „Уложоной Грамоте" є вигадкою540.
Разом з патріархом Єремією перебував у Москві Монемвасійський митрополит
Ієротей. Він пише, що Єремія підписав лише під загрозою його втопити, що
„Уложоная Грамота" є суцільною брехнею, що московський патріархат є
неканонічним. Таке пишуть і самі москвини541.
Порятувавшись з московського полону, патріарх Єремія не хотів
оприлюднювати московського насильства над ним, хоч Олександрійський
патріарх Мелетій вимагав від нього скасувати свій вимушений загрозою
підпис і проголосити незаконність московського патріархату. Осмілілі від
того москвини почали вимагати від патріархів визнати московський
патріархат першим серед усіх патріархатів, загрожуючи припинити їм
допомогу542. Хоч патріархи дуже потребували московської допомоги, але таке
нахабство їх обурило, і вони визначили йому п’яте місце. Це визначення
обґрунтував Олександрійський патріарх Мелетій Пігас.
Москвини припам’ятали йому це, і коли він вислав до Москви архимандрита
Неофіта та ченця Іоана по допомогу, Московщина закатувала на смерть тих
послів, хоча вже й тоді навіть напівкультурний світ визнавав
недоторканість послів. Щоб помститися патріархам, Московщина знайшла
спосіб принизити їх: запроектувала заснувати в Московщині аж п’ять
патріархій і про це повідомила всіх патріархів."

Як же нікчемно виглядають волання гундяєвських підлеглих про виняткову
святість і канонічність РПЦ? А по факту-секта. А, як відомо, адепти завжди
вважають свої секти найвидатнішими)))
 Так... Вже чимало "букаф" наклацано. Думаю, призупиню викладення теми до
наступного "шабату":-).
А наразі наша музична сторінка.
Пісня, україномовний варіант якої я набрався нахабства написати, відома
майже всім, якщо не всім, "металюгам".
Водночас вона буде черговою даниною пам'яті великому Леммі. Тому, читайте
й наспівуйте...




Ace Of Spades

If you like to gamble, I tell you I'm your man,
You win some, lose some, all the same to me,
The pleasure is to play, makes no difference what you say,
I don't share your greed, the only card I need is
The Ace Of Spades

Playing for the high one, dancing with the devil,
Going with the flow, it's all the same to me,
Seven or Eleven, snake eyes watching you,
Double up or quit, double stake or split,
The Ace Of Spades

You know I'm born to lose, and gambling's for fools,
But that's the way I like it baby,
I don't wanna live for ever,
And don't forget the joker!

Pushing up the ante, I know you've got to see me,
Read 'em and weep, the dead man's hand again,
I see it in your eyes, take one look and die,
The only thing you see, you know it's gonna be,
The Ace Of Spades
--------------------------------------------------

Піковий туз

Якщо ти любиш гру, хоч-покер, хоч-буру
То я-твій компаньйон, щоб виграти мільйон
А можем і програть, але мені на це плювать
Та щоб не стався крах, то треба мать в руках
Піковий туз, піковий туз

Йдуть ставки догори, ми не виходим з гри
Хтось хоче мухлювать-та мені знов плювать
Одинадцять чи сім, азарт керує всім
Подвоюй чи пасуй, виймай і не буксуй
Піковий туз, піковий туз

Ти знаєш, що я лох і дивом ще не здох
Та це мій шлях - буть на вістрях
І я не хочу вічно жить
A джокер прийде в якусь мить!

Ти ставки піднімай назад не відступай
Ось карти показав, і зрозумів-програв
І блиск в твоїх очах підтверджує наш крах
Хоч ти надію мав, тебе не врятував
Піковий туз, піковий туз

На цьому буду завершувать сьогоднішню лекцію, побажавши миру всім вам і
вашим рідним і друзям. Бережіть себе.

Ну, і наостанок, традиційне побажання

Українцям всім-перцівки
Білорусам всім-зубрівки
Молдованам всім-вина
А кацапам всім-говна!
скачать шаблоны для dle 10.3Финансовый портал как заработать на forex
Вернуться назад